Вовчок Марко - Iнститутка

ж, вечеря готова? - питаº пан уже хмурнiше.

  - Готова, паночку, - тихо i спокiйненько одказуº бабуся.

  - Серце (до панi§), може б ми повечеряли?

  - Я не хочу вечеряти! - одказала панi, вибiгла i дверима грюкнула.

  - То й я не буду вечеряти, бабусю, - каже пан смутненько вже.

  - То я собi пiду. На добранiч вам, паночку!

  - Iди. Та треба глядiти, стара, щоб я не бiгав за тобою сам! -загомонiв був на не§, та зараз i вгамувавсь, як бабуся йому на те звичайненько одмовила:

  - Добре, паночку!

  Вклонилась i пiшла собi.

  XXV

  Ходив-ходив пан по кiмнатi. Чутно йому, що панi плаче за стiною. "Боже мiй! - промовив до себе, - чого вона плаче?" I так вiн те слово тихо, такеньки смутно промовив!

  Не втерпiв - пiшов до не§; цiлуº, вмовляº. Чималу годину вiн §§ благав, поки перестала.

  - А вечеряти не хочу, - каже пановi. - Я на тво§ слуги - не то що - i дивитись не можу! Так iз тобою поводяться, як iз сво§м братом... родичi та й годi!

  XXVI

  Сиджу сама у дiвочiй; сумно, тиша така... Ото життя моº буде! Всюди красне!.. "Тепереньки, - думаю собi, - нашi дiвчата наживуться без моº§ панi§! Веселенько та любенько §м укупцi... А менi - чужа сторона, i душi нема живо§..."

  Коли щось у вiконце стук-стук!.. Так я й згорiла!.. Сама вже не знаю як, а догадалась... Сиджу, нiби не чую.

  Переждало трохи - знов стукаº. Метнулась я та дверi всi попричиняла, щоб пани не почули.

  - А хто се тут? - питаю.

  - Я, дiвчино-горличко!

  - Мабуть, - кажу, - чи не помилились: не в те вiконце добуваºтесь!

  - То ж бо й не в теº! Нащо ж i очi в лобi, коли не зочити кого треба!

  - Не так-то конче й треба!.. Оце найшли розмову крiзь подвiйне скло!.. Гетьте! Ще пани почують! Та й одхилилась од вiкна. А вiн таки:

  - Дiвчино! Дiвчино!

  - Чого се ти попiдвiконню вкопався, Прокопе? - загомонiв хтось потиху. - Он вечеря вже готова ще одколи, а вас нiкого нема!

  XXVII

  Хтось уступив у сiнцi. Я вiдчинила, аж це бабуся.

  - Здоровенька була, дiвчино, - промовила до мене. - Просимо на вечерю, зозулько!

  - Спасибi, бабусю!

  - То й ходiмо.

  - Ось я панi§ спитаюся.

  - Чого питатись, любко? То ж вечеря!

  - Чи звелить iти.

  Бабуся перемовчала хвилинку та й каже:

  - То йди, моя дитино. Я тебе тутеньки пiдожду.

  Пани сидять укупцi любенько, веселенько; щось межи собою розмовляють. Я ввiйшла, а панi:

  - Чого сунешся?

  - Пустiть, - кажу, - панi, мене повечеряти.

  - Iди собi - вечеряй!

  XXVIII

  Пiшла я за бабусею через двiр у хату.

  - Оце привела вам дiвчину, - каже бабуся, вводячи мене в хату.

  А в хатi за столом сидить Назар чорнявий i молодичка гарненька, жiнка Назарова. У печi палаº, як у гутi. Одсвiчують весело бiлi стiни i божничок, вишиваним рушниь.ом навiшений, квiтками сухими й зiллям уквiтчаний. З полицi миси, миски й мисочки, i зеленi, й червонi, i жовтi, наче камiння дороге, викрашаються. Усе таке веселе в тiй хатi було, прибране, осяюще: i кужiль м'якого льону на жердцi, i чорний кожух на кiлку, i плетена колиска з дитинкою.

  - Просимо до гурту! - привiтали мене i вклонились.

  - Може б, поруч зо мною така краля засiдала, га? - каже Назар.

  - Хiба ж ви тутечки найкращi, дядьку? - питаю. Сама озирнулась, аж той парубок уже тут, - з кутка на мене задивився, аж гаряче менi стало.

  - А то ж нi? - каже Назар. - Придивись лишень до мене добре: то-то ж гарний! то-то ж хороший!

  - Хiба поночi! - одмовила йому весело молодичка.

  Славна була то жiночка, - звали Катрею: бiлявенька собi, трошки кирпатенька, очицi голубоцвiтовi, ясненькi, а сама кругленька i свiжа, як яблучко. У червоному очiпку, у зеленiй юпочцi баºвiй. Смiшлива була й гордоватенька, а що вже шамкая! I говорить, i дiло робить, i дитину колише; то коло стола §§ вишиванi рукава мають, то коло печi §§ перстенi блискотять.

  - Ну, ну! - каже §й Назар, - коли б оце не галушки, я б тобi одказав!..

  Тут-бо саме Катря його поставила на стiл миску з галушками.

  Назар моргнув на мене.

  - Не грiх тому добре повечеряти, хто не обiдав!

  XXIX

  Катря хоч i говорить, i жартуº, а, здаºться, все чогось сумна i неспокiйна. Бабуся, сидячи за столом тихенько й величненько, якусь думку собi думала. Тiльки Назар пустуº та вигадуº, та регоче, поблискуючи перед каганцем зубами, а зуби, я ж кажу, як сметана! На того парубка я вже не дивилась.

  - А що, пташечко, - питаº в мене бабуся, - при молодiй панi§ давненько служиш?

  - Яка вона гарна! - закинула молодичка.

  - Поможеться, що гарна! - гукнув Назар, - коли дивиться так, що аж молоко кисне!

  Бабуся зiтхнула важенько:

  - Годi тобi, годi, Назаре!

  - А наш пан такий звичайний, - заговорила молодичка, - вiн, мабуть, iзроду нiкого не скривдив.

  - Дай йому, боже, i пару таку! -промовила бабуся.

  - Як то тепереньки нам буде! - смутненько каже молодичка. Зiтхнула i задумалась. - Як то буде! - знов тихо вимовляº, дивлячись на мене, начеб випитувала очима.

  А я мовчу.

  - Буде, як господь дасть, голубко, - каже бабуся.

  - Ну, що буде, те й буде, - ми все перебудемо! - гукнув Назар. - А тепер - до галушок берiтесь. А ти, Прокопе, чому не йдеш? Панi тобi в око впала?.. Чи, може, ця краля?

  Та й моргнув на мене.

  - Нехай менi та панi й не сниться! - одмовив парубок, сiдаючи проти мене. - Де вона й вродилась така неприязна!

  Тодi молодичка до мене:

  - Дiвчино-серденько! Скажи нам усю щиру правдоньку, як душа до душi...

  Та й спинилась. Всi на мене дивляться пильно... I парубок очей з мене не зведе. Якби менi не той парубок, то все б нiчого, а при йому соромлюся та червонiю, - трохи не заплачу.

  - Дiвчино! Лиха наша панi молода? - вимовить Катря.

  - Недобра! - кажу §й.

  - Господи милосердний! - крикнула. - Чуло моº серце, чуло!.. Дитино моя! - кинулась до колиски, схилилась над дитиною: - Чи того ж я сподiвалась, йдучи вiльна за панського! Вона вже й оком сво§м нас пожерла!

  Та плаче ж то так, - сльоза сльозу побиваº.

  - Не такий чорт страшний, як намальований! - каже Назар. - Чого лякатись? Треба перш роздивитись.

  А вона плаче, а вона тужить, наче вже й справдi §§ дитину панi сво§м оком пожерла.

  - Годi, голубко! - вмовляº Катрю бабуся. - Чого нам дуже тривожитись? Хiба над нами нема господа милосердного?

  Парубок анi пари з уст; тiльки куди я не гляну, усе на його погляд очима спаду.

  XXX

  Повечерявши, поблагословившись, бiжу назад у будинок, а за мною:

  - На добранiч, дiвчино!

  - На добранiч вам! - одказала та й ускочила в сiни. Увiйшла в дiвочу, - серце в мене б'ºться-б'ºться!.. Думаю та й думаю... що, як вiн вдивився в мене очима!.. I панi моя теж менi на думку навертаºться: ледве у двiр ступила, вже всiх засмутила... I чого той парубок чiпляºться?.. Бодай же його, який хороший!.. Мiсяць сто§ть проти мене уповнi...

  Ой мiсяцю-мiсяченьку,

  Не свiти нiкому!..

  Пiсня так i пiдмиваº мою душу... Сама не знаю, чого душа моя бажаº: чи щоб вiн знову озвався пiд вiконцем, чи щоб не приходив...

  XXXI

  Минаº день, тиждень, мiсяць, i пiвроку збiгло за водою. Здаºться, що в хуторi тихо i мирно; цвiте хутiр i зеленiº. Коли б же поглянув хто, що там ко§лось, що там дiялось! Люди прокидались i лягали плачучи, проклинаючи. Усе пригнула по-своºму молода панi, усiм роботу тяжку, усiм лихо пекуче iзнайшла. Калiки нещасливi, дiти-кришеняточка, й тi в не§ не гуляли. Дiти сади замiтали, iндикiв пасли; калiки на городi сидiли, горобцiв, птаство полошили, да все ж то те якось умiла панi приправляти дорiканням та гордуванням, що справдi здавалось усяке дiло каторгою. Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящiрка, по хутору звивалась, i бог §§ знаº, що §й таке було: тiльки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить.

  А пани-сусiди нашу пан§ю похвалюють-величають: ото хазяйлива! Ото розумна! Дарма що молоденька, - добре б нам усiм у не§ вчитись!

  Спершу люди на пана вповалн, та незабаром зреклися надi§ й думки. Вiн був добрий душею й милостивий пан, та плохий зовсiм, - нiщо з його. Опитувавсь вiн жiнку вмовляти, та не така-то вона. Далi вже i наменути на сю рiч боявся, - мов не бачить нiчого, не чуº. Не було в його нi духу, вi сили. Сказано: добрий пан - не б'º, не лаº, та нiчим i не дбаº. Як почне панi обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то вiн руки й ноги §§ вицiлуº, i плаче, i сам людей лаº: "А щоб вас! А бодай вас!.. От уморять менi друга!"

  - Не буде з його нiчого, - каже Назар. - Я одразу побачив, що квач, ще тодi, як вiн Устину обiдом нагодував,.. Якби таку жiнку та менi - я б §§ у комашню втручив, - нехай би пихкала!

  Та й зарегоче на всю хату. Такий уже чоловiк був той Назар: усе йому жарти. Здаºться, хоч його на огнi печи, вiн жартуватиме.

  А що Катря слiз вилила, то де вже тi§ й сльози брались. Вiзьме свою дитину на руки та плаче-плаче! А далi й заридаº уголос.

  I Прокiп дуже зажурився. Усе щось собi думаº i зо мною вже не пожартуº.

  - Оце ж бо якi ви смутнi! - кажу йому одного разу (се було ввечерi, присмерком). - Чого ви такi смутнi§?

  А вiн мене за руку, - пригорнув i поцiлував. Заки я схаменулась, його вже й немаº.

  XXXII

  Усi люди пов'яли, змарнiли; тiльки бабуся велична, як i була. Як не лаº, як не кричить на не§ панi, - бабуся не лякаºться, не метушиться: iде тихо, говорить спокiйно, дивиться ясно сво§ми очима ясними. I незчуºшся, було, як до не§ пригорнешся та й заплачеш, - от як дитина до матерi своº§ рiдно§ горнеться.

  - Не плач, моя дитино, не плач! - промовить бабуся стиха, ласкаво. - Нехай недобрi плачуть, а ти перетривай § усе, витерпи бiдочку!.. Хiба ж таки й перетерпiти не можна?

  Господи! Як же смутно й сумно жилося! Не чути смiху, не чути гласу людського. У двiр душа жива не навiдаºться, - хiба за дiлом, - та так боязко оглядуºться, так поспiшаºться вже, наче йому з пущi вихопитись од звiра лютого йдеться.

  Спiзнилась якось, вечерявши, та й бiжу хутенько. "I чому хоч Прокiп не прийшов вечеряти!" - думаю. Коли вiн так i вродивсь перед очима мо§ми! Переймаº мене i оббiгти не пускаº.

  - Устино, скажи менi правдоньку: чи ти мене любиш? Утекла б я од його, так ноги мене не несуть. Стою, горю... Вiн тодi мене за руку!.. Обiймаº, пригортаº, та все питаº: "Чи люби ш?" Такий чудний!..

  Посiдали, поговорили, покохались, - усе лихо забулось. Весела душа моя, i свiт менi милий, i таке в свiтi гарне все, таке красне!.. Чого вже, коли й панi постерегла: "Що це тобi? - каже. - Чого ее так розчервонiлась, наче хто вибив? Чи, може, що вкрала?!"

  XXXIII

  Боже мiй милий! Як то вже я того вечора захисного, темного дожидаю!.. Звелить панi на вечерю йти - Прокiп мене дожидаº. Перейме та посто§мо удвiйзi, погорюºмо обойко... Бо денно§ пори, хоч i стрiнемось, - тiльки зглянемось, словечка не перемовимо, розiйдемось.

  - На лихо ви покохались! - каже було Катря.

  - З бiса розумна ти, моя люба! - кепкуº з не§ Назар. - Коли б тепер ти вдруге мене полюбила, то б i лапки полизала ºси!

  - Кохання в мене на умi!.. Менi й вони двойко серце сушать, як подумаю-погадаю...

  - Чого се ви дiвчину сушите та лякаºте? - озветься бабуся. - Коли вже покохала, нехай кохаº: то §й судьба така судилася.

  XXXIV

  А панi куди далi, то все злiсливша, усе лютiша: аби я трохи спiзнилась, забарилась: "Де була?", та й стрiне мене на панському порозi лиха година.

  Перво тугою тужила я тяжко, а там усе менi стало не вдивовижу, усяка ганьба байдуже. Сказано: встань, лихо, та й не ляж!.. Було, поки лаº, коренить - несила моя, сльози ринуть, а наплачуся добре, утрусь, - така собi веселенька, жартую, пустую!.. I коса заплетена дрiбненько, i сорочка на менi бiла, - нiкому, було, й не хвалюся. Що менi поможуть? Тiльки своº лихо тяжке згадають!.. А Прокiп наче нiч темна ходить, i вже тодi нi до §дла, нi питва, нi до розмови.

  Господи милий! Своº лихо, чуже лихо, - не знать, що й робити, що починати. У Катрi дитинка занедужала: а тут обiд панам звари, вечерю звари та город скопай, обсiй, - та ще панi гримаº: "Нiчого не робиш, ледащо! Дурно хлiб мiй §си! Ось я тебе навчу робити!"

  Цiлу нiч Катря не спить над дитиною. На день благословиться, - до роботи. Бабуся тодi пильнуº мало§, розважаº Катрю; то дитинку до не§ винесе, то сама вийде та розкаже: "стихла мала!" або "спить мала!" I такеньки, наче благодать божа, допомагаº, невтомлива, невсипуща.

  - Чого се ви, Катре, так наддаºтесь, без спочинку? - кажу §й.

  - Робитиму, робитиму, поки сили. (А очi в не§ так i горять позападавши). Може, вгоджу, може, вмилосерджу!

  Отже, не вгодила й не вмилосердила. Робила й не спала, поки аж нечувственний сон §§ обняв коло колиски. Прокинеться, - до дитини, а дитинка вже на божiй дорозi. Тiльки глянула на його бiдолашна мати, тiльки вхопила його до серця, - воно й переставилось.

  I побивалася ж Катря, i мучилась, i радiла:

  - Нехай же моº дитя, моº кохане-дороге, буде янго лятком божим, - лиха не знатиме моº рiднесеньке! - А далi й заголосить: - А хто ж до мене рученята простягне? Хто мене звеселить у свiтi?.. Дитино моя! Покинула мене, моя донечко!

  Назар - нiби й нiчого, розважаº свою Катрю, молодим §§ вiком заспокоюº, а в самого вже пом'якшав гучний голос, - потай усiх сумуº.

  По тiй печалi зовсiм захирiла, занепала Катря. Не то щоб робити, вже й по свiту ходить не здужаº. А панi все-таки:

  - Чому не робиш дiла? Я тобi те! Я тобi друге!

  - Тепер я вже не боюсь вас! - одказала Катря. - Хоч мене живцем iз'§жте тепер! Дала ж §й себе знати панi!..

  - Прокопе! - кажу я. - Що оце з нами буде!

  - Устино-серце! Зв'язала ºси менi руки!..

  XXXV

  Прогнала панi Катрю з двора на панщину: не вважила й на §§ чоловiка-вiзнику.

  Пан, нишком од панi§, дав §й карбованця грошей, та не взяла Катря; вiн положив §й на плече, - скинула з себе, наче жабу, тi грошi. Як упав же той карбованець на мурiг, - i залiг там, аж зчорнiв; нiхто не доторкнувся. Та вже сама панi, походжаючи по двору, вздрiла i зняла.

  - Се, певно, ти грошi сiºш? - каже на пана. - Ой, боже мiй, боже мiй!

  Пан на те нiчого не одказав, тiльки зчервонiв дуже.

  А Катря не схотiла на свiтi жити. Щось §й приключилось пiсля то§ наруги. Бiгала по гаях, по болотах, шукаючи своº§ дитини, а далi якось i втопилась бiдолашна.

  Пан дуже зажурився; а панi:

  - Чого тобi смутитись не знать чим? Хiба ж ти не помiтив по нiй, що вона й здавну навiжена була! I очi якiсь страшнi, i заговорить, то все не путнº...

  - I справдi, - вхопився пан за те слово, - не повно в не§ ума було!

  Навiжена та й навiжена... Нащо й краще! Порадились помiж собою такеньки та й спокiйненькi собi...

  XXXVI

  Згодили якось москаля з мiста за куховара. То ж бо й був чудний! Як зварить панам §сти, сам пообiдаº, то ляже на лавi та все свище, та свище, та свище, та раптом як спiвоне! - дзвiнко-тоненько, помiсь пiвень кукурiкаº. Сьому байдуже було наше лихо; тiльки, було, спитаº: "Сьогоднi бито? - та й додасть: - Iначий i не можна: на те служба!"

  Назар уже не той став, уже й вiн якось поник, а все жартуº:

  - Коли б менi хоч один день хто послужив, довiку б згадував!

  Панi того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловiк вiн хороший, так мене поважаº! А вiн, було, як сто§ть перед панiºю, то мов стрiла вистромиться, руки спустить, очi второпигь на не§: "Ловив я рябе порося; втекло рябе порося у бур'яни; то я до чорного поросяти; вловив чорне порося, ошпарив чорне порося, спiк чорне порося..." Такеньки усе чисто одбубонiв i дожидаº, що панi йому одкаже; сам тiльки очима луп-луп!..

  А панi йому раз по раз:

  - Добре! Добре! Усе добре!.. Тiльки ти гляди в мене, - не розледащiй мiж мо§ми вовкодухами.

  - Нiколи того не всмiю, ваше високоблагородiе!,, Вклониться §й низько, вправо, влiво ногами човг! Та i з хати, та на лаву - i знов свище.

  - Бодай вас! - кажу йому якось. - Коли вже ви перестанете того свисту! Тут горе, тут напасть, муки живi§, а ви...

  - Не горюй, не горюй, дiвко! На те вона служба називаºться. Он бач, скiльки в мене зубiв зосталось... На службi втеряв!.. Був у нас копитан... ух!

  Та тiльки ухнув.

  - А ти що думала? Як у свiтi жити? Як служити? Як вислужитись? Тебе б'ють, тебе рвуть, морочать тебе, порочать, а ти стiй, не моргни!.. I! Крий, боже!

  Зговоривши теº, знов свистiти! А Прокiп з серця аж люльку об землю гепнув.

  - Воли в ярмi, та й тi ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпiла i не озвалась! - гримнув на москаля, аж той свистати перестав. Дивиться на його, як козел на новi ворота. - Не така в мене вдача! - каже Прокiп. -Я так: або вирятуйся, або пропади!

  - А в мене така знов удача: утечи! - зареготав Назар. - Мандрiвочка-рiдна тiточка.

  - Пiймають! - скрикнув москаль, схопившись. - Пiймають - пропав!

  Що там у кого було на серцi, а всi засмiялись.

  - Нe кожний копитан швидкий удасться, - каже Назар, - iнший побiжить, та й спiткнеться. А ти ось що лучче скажи: куди втiкати?.. Од яко§ втiк, таку й здибав. Iз дранки та вберешся в переперанку... '

  Та все пани, та все дуки... - заспiвав, як у дзвiн ударив.

  XXXVII

  У рiк стара панi вмерла. Не хотiлось дуже §й умирати! Усе молитви, святе письмо читала, по церквах молебнi правила; свiчки перед богами невгасимi палали. Якось дiвчинка не допильнувала, та погасла свiчечка, - велiла дiвчинку ту висiкти: "Ти, грiшнице, i моºму спасiнню шкодиш!"

  XXXVIII

  Наша панi журилась i плакала за старою дуже.

  - Вже тепереньки сама я в свiтi зосталась! Обдеруть мене тепереньки, як тую липку! Моº око всього не догледить; а на тебе, - каже пановi, - яка менi надiя? Ти менi не придбаºш, хiба рознесеш i те, що маºмо. Ти й не думаºш, що хутко вже нам бог дитину дасть. Для дитини, коли не для мене, схаменись, мiй друже! Хазяйнуй, доглядай усього, а найперва рiч - не псуй менi людей.

  - Що се ти, любко, бог з тобою! Отеº знов усiм турбуºшся! Та я все зроблю, що хочеш, усе! Такеньки, було, вмовляº §§. Одного разу хотiв вiн §§ розважити та й каже:

  - Годi тобi, голубко, клопотатись. Ось послухай лишень, що я тобi скажу: я вже кума пригласив.

  - Кого ж ти просив? - перехопила його панi.

  - Свого товариша. Такий славний чоловiк, добрий.

  - Боже мiй! Я одразу догадалась!.. Запросив якесь убожество!.. Та я не хочу сього й чути! Не буде сього! Не буде!

  А сама у плач ревний.

  - Серденько, не плач! - благаº пан, - серденько, занедужаºш!. Не буде того кума; я його перепрошу, та й кiнець. Скажи тiльки менi, кого ти хочеш, того й завiтаю.

  - Полковника треба прохати, - от кого!

  - Полковника, то й полковника. Завтра й по§ду до його. Ну, iзбач менi, любонько, що я тебе засмутив!

  -Ото-то й ºсть, що ти мене зовсiм не жалуºш: усе меiiе журиш!

  - Голубко моя! - промовив пан стиха, - пожалуй i ти мене. Ти, знай, сердишся, кричиш, сваришся; а я сподiвався...

  Та як заридаº!

  Панi до його:

  - Чого се ти, чого?

  За руки його хоче брати; а вiн затуливсь обома та ридаº-ридаº!.. Ледве вже його розговорила, i цiлувала вже, i обнiмала, насилу стишився.

  - Та скажи ж менi, чого се ти заплакав? Ну, скажи! - просить його.

  - I сам не знаю, моя любо, - одказуº пан, нiби всмiхаючись, - так чогось... Нездужаю трохи. Ти об сьому не думай, а насмiйсь менi, що я, наче маленький, розплакався.

  А сам зiтхнув.

  - Ти, може, думаºш, що я вже тебе не люблю? - говорить панi.

  - Нi, любиш.

  - Люблю та ще й як!.. А вкупцi не можна раз у раз сидiти: треба господарювати, моº серце!

  Та й поцiлувала його.

  Уранцi по§хав пан i полковника завiтав у куми.

  XXXIX

  Народився син у панi§. Що тих гостей на§хало на хрестини! Обiд справили бучний. Кум-полковник вкотив у двiр сивими кiньми, побрязкуючи, подзвякуючи бубонцями. Сам огрядний, кругловидий, червоний, усе вуса закручуº правицею, а лiвою шаблю придержуº та плечима все напинаºться вгору.

  Я рада, що менi трошки вiльнiше, - вибiгла до Прокопа, - стою, розмовляю з ним коло рундука. Коли де не взявся пан, - веселий такий, як ще був за свого женихання з панiºю.

  - Чого се ви тут сто§те обойко? Що розмовляºте? - смiºться.

  А Прокiп йому:

  - Пане, оддайте за мене дiвчину!

  - Добре, бери. Прокопе! Я не бороню. Повiнчайтесь, та й живiть собi любенько.

  - А панi? - каже Прокiп.

  Пан зiтхнув i задумався, а далi й каже:

  - Iдiть за мною! Вiзьми §§ за руку, Прокопе!

  Сам пiшов у кiмнати, а Прокiп веде мене за ним, стпскаючи мою руку.

  - Любо! - сказав пан, - я оце до тебе молодих привiв. Чи вподобаºш?

  А тут у кiмнатi панiв, панiй!.. I полковник помiж усiма, неначе той iндик переяславський, походжаº та все потроху пирхаº.

  Наша сидить у крiслечку. Зирнула на нас i одвернулась. Усмiх веселий простиг, гнiвно на пана згляне й питаº:

  - Що се таке?

  Прокiп кланяºться, просить.

  - Я вже позволив, - каже пан, - не борони й ти, моя кохана. Дав нам господь щастя, - нехай i вони щасливi будуть!

  Панi все мовчить та уста гризе. А полковник i вирветься, й загуде, як на трубi:

  - До пари, бiсовi дiти, до пари! Обоº хорошi! Треба §х звiнчати, кумо моя мила. Хочеш замiж, дiвко? - питаº мене, та що хоче моргнути, то й очi заплющить: не моргне, вже несила - випив повно.

  Усi пани за ним пiдхопили:

  - Одружiть §х, одружiть! Чуºте: кум ваш, полковник, говорить, що до пари...

  Тодi вже й панi:

  -Та нехай собi!

  Ми й незчулися, як за порiг переступили. Кинулись духом i, не справивши нiчогiсiнько, похапцем звiнчалися, щоб ще не розлучила нас панi.

  Дуже вона гнiвалась на пана:

  -Як ти мене пiдвiв! - дорiкаº. - Я сього не можу тобi подарувати, як ти мене пiдвiв!

  - А тобi, - свариться на мене, - тобi буде!

  "Нехай уже буде що буде, - думаю, - та вже ми побралися!" Велико тiшить мене, що тепер озватись до його можна при людях, глянути на його, що вже - мiй!

  XL

  Я зосталась при панi§, як i була. Ще гiрш надо мною коверзуº вона, ще гiрш варить з мене воду та все примовляº:

  - А що? Яково тобi у замужжi? Покращало?

  Як не заговорить чоловiк, як не пожалуº, то часом так прийде, що примiг би - крiзь землю пiшов. А зiйдуся з ним, - весело й любо; усе лихо забуду. Тiльки чоловiк мiй куди далi, то все хмурнiший ходить, аж менi серце болить.

  - Чи ти вже мене не любиш, Прокопе?

  Вiн пригорне мене та подивиться в вiчi так-то любо, що чую, наче в мене крила виростають.

  - А чого ж усе смутний, Прокопе?.. От ми вже тепереньки вкупцi навiки.

  - О, моº серденько! Тяжко було без тебе, а з тобою ще тяжче... Яково-то сподiватись щогодинки в бога - догани тобi та муки!.. А боронити - несила... Важко, Усте!

  - Як-небудь i зо мною бiду перебудемо, Прокопе. Як на мене, то все удвiйзi легш.

  - А може, й справдi так,рибонько!

  Та й усмiхнеться i пожалуº мене.

  Так-то вже я радiю, як розговорю його, розважу!

  XLI

  Жили ми такеньки з бiдою та з журбою до осенi. Тут i зчинилось...

  Одного дня трусили в садку яблука в кошi, а чоловiк мiй струшуº та все з яблунi на мене поглядаº то з-за тi§ гiлки, то з-за тi§. Трохи вже й притомилась бабуся, - сiла одпочити.

  - От уже й лiтечко красне минулося! - промовила, - сонечко ще свiтить, та вже не грiº.

  Сеº кажучи, роздивляºться навкруги.

  - Устино-голубко! Адже ото неначе дiтвора з-за лiси визираº? - питаº мене.

  Я гляну - аж справдi коло тину купка дiток.

  - А що, дiтки? - питаº бабуся, - Чого прийшли, мо§ соколята?

  Малi мовчать та тiльки оком закидають у кошi з яблуками.

  - Ходiть лишень ближче, хлопченята: я по яблучку вам дам! - каже на §х бабуся.

  Дiтвора так i сипнула в гад. Обступили стару, як горобцi горобину, а стара обдiля §х, а стара обдiля... Загуготiло, загомонiло коло нас: звiсно, дiти. Коли се зненацька як гримне панi:

  - А то що?

  Перелякались дiти. Которi в плач, а хто в ноги, - тiльки залопотiло. I в мене серце заколотилось. Бабуся спокiйненько одповiщаº:

  - Се, - каже, - я по яблучку дiткам дала.

  - Ти дала? Ти смiла? - заверещить панi(сама аж труситься). - Ти, мужичко, моº добро крадеш!.. Злодiйко!

  - Я - злодiйка!? - вимовила стара... Зблiдла, як хустка, i очi §й засяли, i сльози покотились.

  - Бiльш красти не будеш! - кричить панi. - Я тебе давненько пристерiгаю, - аж от коли пiймалась... Панськi яблука роздавати!

  - Не крала я зроду-вiку мого, панi, - одмовляе стара вже спокiйно, тiльки голос §§ дзвенить. - Пан нiколи не боронив, сам дiтей обдiляв. Бог для всiх родить. Подивiться, чи для вашо§ ж душi мало?

  - Мовчи! - писнула панi, наскакуючи.

  Хруснули вiти. З-за зеленого листя визираº мiй чоловiк, та такий у його погляд страшний! Я тiльки очима його благаю.

  - Злодiйка! Злодiйка! - картаº панi бабусю, вкогтившись §й у плече, i соваº стару, i штовхаº.

  - Не по правдi мене обмовляºте! Я не злодiйка, панi! Я вiк iзвiкувала чесно, панi!

  - Ти ще зо мною заходиш?

  Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю!

  Захиталась стара: я кинулась до не§; панi - до мене; мiй чоловiк - до панi§.

  - Спасибi, моя дитино, - промовляº до мене бабуся, - Не турбуйся, не гнiви панi§.

  А панi вже вчепилась у мо§ коси.

  - Годi, панi, годi! - гримнув чоловiк, схопивши §§ за обидвi руки. - Цього вже не буде! Годi!

  А панi у гнiву, у дивi великому, тiльки викрикуº:

  - Що? Як? Га?

  Схаменувшись трохи, до Прокопа. А той своº:

  - Нi, годi!

  Тодi вона у крик. Назбiгалися люди, дивляться. Пан що було в його духу пригнався.

  - Що се?

  Мiй чоловiк випустив тодi панiю з рук.

  - От тво§ щирi§ душi! - ледве промовила панi. - Дякую тобi!.. Та чого ж ти мовчиш? - скрикнула ще голоснiш. - Менi мало рук не вломили, а ти мовчиш!

  - Що се поробилось? - питаº пан на всi сторони у великiй тривозi.

  Панi й почала: i обiкрала §§ стара, i всi хотiли §§ душi, - такого вже наковчила! Сама i хлипаº, i кричить, i клене, що вже i пан розлютувався. Як кинеться до мого чоловiка.

  - Розбишака!

  - Не пiдходьте, пане, не пiдходьте! - озвався мiй понуро.

  - Е, бачу, - каже пан, - тобi тут мiсця мало. Постой же: розбишатимешся у москалях - скiльки хотя!

  Панi аж верещить-

  - У москалi його, у москалi!.. Тепер i прийом у городi; зараз i вези його!

  - Вiзьмiть його! - крикнув пан на людей. - Зв'яжiть йому руки!

  Прокiп не пручався, сам руки простиг, ще й всмiхнувся. А Назар пiд той гук до мене:

  - Чого злякалась? Чого плачеш? Гiрше не буде!.. От чи буде краще, - не знаю...

  XLII

  Повели Прокопа в хату. Сторожа сто§ть коло дверей. На дворi вiзок запрягають, Назар запрягаº конi пiд пана. Довго думав мiй чоловiк, - далi каже:

  - Устино! Сядь коло мене!

  - Що ти починив, мiй голубе! Що ти сподiяв! - говорю йому.

  - А що я сподiяв? Будеш вiльна, - от що! Будеш вiльна, Устино!

  - Воля, - кажу, - та без тебе! Так менi гiрко стало!..

  - Воля! - покрикне вiн, - воля!.. Та на волi i лихо i напасть - нiщо не страшне. На волi я гори потоплю! Акрiпаку хоч як щаститься, усе добро на лихо стане.

  Аж ось заторохтiв на дворi вiзок. Повели Прокопа. Я, в чiм була, схопилась до його на вiзок. Стара мене благословляº i його:

  - Нехай вам мати божа допомагаº, дiти! - А сльози тихi так i бiжать з очей ласкавих.

  Помчали нас. Як то ще панi не схаменулась про мене, наставляючи на дорогу пана: не пустила б!

  ¯дем мовчки, побравшись за руки. Я не плачу, не журюся, тiльки серце моº колотиться, серце моº трепечеться...

  Пiд'§жджаºмо до мiста. Пан закурiв коло нас i випередив. В'§хали в мiсто. Хутко проторохтiли улицями. Коло високого будинку стали.

  Випустив Прокiп мою руку:

  - Усте, не журися.

  Повели його до прийому. Я на рундуцi сiла, як на гробовищi.

  - Не вдавайсь у тугу, - каже Назар. - Бiс бiду перебуде: одна мине - десять буде.

  А сам почав уже сивим волосом, як снiжком, присипатись; розважаº мене, а самого, видно вже, що нiхто не розважить.

  Коли виводять мого чоловiка... Боже мiй, свiте мiй! Серце в мене замерло; а вiн веселий, як на Великдень...

  XLIII

  Зосталась я з чоловiком у мiстi. Перебiгла година тая швидко, як свята iскра спахнула, та довiку не забуду!

  Зараз мого чоловiка приручили дядьковi, москалевi iстньому, iзучатись вiйськово§ науки. Дядько був станом високий, очi чорнi; волосся i вус, як щетина, пужаться; ходить прямо; говорить гучно; поводиться гордо.

  От ми йому кланяºмось, а вiн нiчого; тiльки понуро оглядаº Прокопа. Даº йому Прокiп грошi:

  - Вибачайте, дядьку, що мало: крiпак не багацько розгорюº.

  Дядько кашлянув, плюнув:

  - Ходiм!

  - Ходiм на мiсто, дружино моя, погуляймо! - каже менi Прокiп. Та й пiшли. Ходимо улицями i заулками, гуляºмо собi, а вiн питаº:

  - А що, Устино, чи ти чуºшся, що вже ти вiльна душа?

  Та й смiºться, заглядаючи менi в вiчi.

  Хоч як було менi невпокiйно, хоч як тужило моº серденько, а й я всмiхнулась i нiби чогось радiла.

  Набрела я й хатку таку, що наймалась, а грошей нема. Та й добути звiдки? Продати нiчого. Я по§хала - нiчого не взяла. Та й не великi скарби були там у мене: кiлька сорочок, та спiдниць двi, та ще там якась юпочка та кожушаночка. Не до того менi було тодi, щоб те забирати, а послi вже панi не оддала. От я й надумала собi: "Пiду я поденно робити!" Порадились iз Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. Своº лихо оповiстили, питаºмо, чи буде §§ рада на те, щоб ми поденно за хату §й сплачували.

  - Добре, - каже, - будуть грошi, оддаватимете поденно, а не будуть, то я й пiдожду вам.

  Ми й перебрались до не§ в хату.

  XLIV

  Хазяйка наша була удовиця старенька, привiтна й ласкава, а що говiрка! Розказуº та й розказуº, та все про своº лихо, що весь рiд §х звiвся, що сама вона в свiтi зосталась, як билина в полi. Зiтхаº раз у раз, частенько, було, й сплакне. Та й за нами чимало вона слiз вилила: як, було, сидимо з чоловiком укупцi та говоримо, вона й почне плакати та примовляти, що - ось ми молоденькi, ось ми i хорошi - нiвроку: жити б та жити та людей собою веселити... Прикладаº та й плаче. Ми вже §§ вмовляºмо! Хiба тодi ущухне, як надiйде дядько та гримне на не§: знов баба кисне!

  А вона його боялась дуже, що такий вiн: анi до його заговорити, анi його спитати.

  - Що се за чоловiк у свiтi! - каже, було, стара. - Який же вiн грiзний та неласкавий - нехай бог боронить! Чи вiн нiколи роду не мав, чи що такеº? Бог його знаº!

  Рано-ранiсiнько схоплюся; бiжу на поденщину. Повертаюся пiзно. В руцi в мене заробленi грошi. Весело поспiшаюсь додому.

  Ще на дорозi стрiне мене чоловiк; любо та мiцно стисне за руку i спитаº тихенько:

  - Чи добре натомилась, Усте?

  XLV

  От якось сидимо ввечерi: москаль на лавi з люлькою, хазяйка коло вiконця, а ми з Прокопом оддалiк. Сидимо мовчки всi; коли у дверi хтось - стук-стук; а далi: - Здоровi були! - гукнуло щось за дверима.

  Се ж Назар!

  Увiйшов i сто§ть перед нами, стелю пiдпираючи: люлька в зубах; i сивизна, ти б казав, у густi кучерi поховалась.

  - Хазяйцi i всiм нехай бог помагаº!

  - Спасибi! Милостi вашо§ просимо! - вiтаº його стара.

  - Звiдки се ти взявся, Назаре? - питаº Прокiп. - От наче з землi вийшов!

  - Я звiдти, - каже, - звiдки добрi люди мандрiвки виглядають.

  Дядько поворушивсь, - поглядаº на дверi.

  - А чого се крутишся, пане москалю? Однi§ вiри, - не цурайся.

  Дядько все дивиться на вiкна, на дверi.

  - Овва, який же баский! Чи не вiтра в полi хочеш пiймати?.. Да ти й сам, бачу, степовик... От же й не пробуй - не пiймаºш. А лучче дай менi люльки запалити... Як же вам ведеться тут? - питаº нас. - Почому в мiстi молодицi моторнi та гарнi? - моргаº на мене.

  - А в вас там як? - питаю в його.

  - Як?! На вибiр дають, на людськую волю: хоч утопись, хоч так загинь.

  - Ох, менi лишечко! Годино моя! - зажурилась хазяйка. '

  Дядько тiльки вуса покрутнув.

  - А стара? - питаю.

  -Живе. Стара все перетерпить. Кланяºться вам. Питаю за себе, що там панi казала.

  - Еге! Було за вас обох пановi на горiшки: "Через твiй, - каже, - розпуск двох робiтникiв утеряли! Хто ж дурнем зостався?" - се все панi; а я скажу: дурень не дурень, а, стоячи перед нею, на розумного й трошки не походив.

  Хазяйка тим часом вечеряти просить. А Назар достав iз-за пазухи пляшку горiлки i поставив на столi.

  - Вип'ºмо, - каже, - по повнiй, бо наш вiк недовгий!.. Бувайте здоровi, в кого чорнi брови!

  А дядько:

  - Що се, - каже, - за горiлка? Лучче води напитись, як тако§ горiлки!

  - Коли хто схоче, то нап'ºться й води, - озвавсь Назар.

  - Горiлочка, здаºться, добра, - каже хазяйка.

  - Бодай тому шинкаревi таке життя добре! - одгримнувсь дядько. А проте випив iще, iще й iще. Вип'º i сплюне, налаº i знов вип'º.

  Стара дивуºться та головою хитаº, а далi вже не стерпiла:

  - Що ж ви так §§ гудите?

  - Не твоº дiло, бабо! - гукнув дядько. - Для приятелiв п'ºмо всяку.

  - Та на здоров'ячко ж!

  - Знайте нашу московську добрiсть! - додав Назар. Вечеряºмо, говоримо; а дядько п'º та й п'º, та й п'º. Зблiд на лицi й на стiл схилився. Дивиться на нас iз чоловiком та й каже:

  - Ой ви, молодята, молодята! Недовго житимете вкупцi... Та годi, не журiться!.. Пожили, порозкошували - i буде з вас. Бува й таке, що з сповиточку ласки-добра не знаºш, - вiк звiкуºш пiд палкою... Отак живи!.. Без роду, без плем'я, без привiту, без совiту, - на всiх розкошах!

  А стара тодi до його:

  - А де ж ваш рiд, дядечку? Звiдки ви самi?

  - З кантонiстiв! - одказав похмуро москаль. - 3 тих, коли чули, що нас у холеру поменшало. Роду нема, не знав i не знаю.

  - А матуся ваша?

  - Казав: не знаю!.. Чого дурпо розпитувати?

  - Отакеньки i я тепер безрiдна! - каже хазяйка хлипаючи.

  - Iще й вона мiж люди! - гукнув москаль. - Що твоº лихо!.. Плюнуть! Он лихо, то лихо: що нiкого тобi згадати, нiхто й тебе не згадаº; нiкуди пiти й нiде зостатись. Усi тобi чужi, i все, усе чуже: i хата, i люди, i одежа... Степовик! -мовляв (до Назара)... - Так, брате! Мене з стенiв узято... Ну, i славнi, мабуть, тi§ степи були!.. Дай, бабо, горiлки! Вип'ºмо до дна, бо на днi молодi§ днi!

  А в самого сльози котяться-котяться. I смiºться вiн разом, i горiлку п'º... Далi вже як упав па лаву, так i заснув.

  - Ну, по сiй же мовi та будьмо здоровi! - каже Назар. - Прощай, Прокопе-брате!.. Та ось трохи не забув. Принiс я тобi грошенят крихту: п'ять карбованцiв. Поживай здоров!

  - Спасибi, брате! Не знаю, коли вже я приможуся тобi вернути.

  - Гай-га! Аби живi були! Се не панськi грошi - братерськi: ними не зажуришся. Я собi зароблю: тепер я вiльний хоч на пiвроку; з собаками не пiймають.

  Та й пiшов, попрощавшись. Тiльки його й бачили.

  XLVI

  Господи милий! Яке ж то життя тодi наше було! Хоч i з бiдою, хоч i з лихом, а таке ж то любе, таке благодатне! Легко зiтхнути, весело глянути й думати: що зароблю, то все на себе; що й посиджу i поговорю, - нiкого не боюся; робитиму чи нi, - нiхто мене не присилуº, нiхто не займе. Чуюся на душi й на тiлi, що й я живу.

  Коли так навеснi чутка: москалi виходять у поход!

  - Неправда сьому! - вмовляю себе; а серце моº одразу почуло, що правда. А тут i наказ: у поход, у поход лагодитись!

  Прокiп мене розважаº, доводить менi, що се лихо дочасне, що повернусь, каже, - будемо вiльнi.

  - Так, так! - кажу, - так, мiн голубе!

  А серце моº болить, сльози ринуть.

  Вже й день походу намiчений. Пiшли ми в хутiр попрощатись